Аграріям під силу нагодувати країну в умовах війни і не залежати від імпорту

Російські окупанти знищують українські овочеві запаси й сховища. Насильно забирають торічний врожай і вивозять на територію тимчасово окупованого Криму. Чи можуть українські фермери забезпечити продовольчу безпеку? Як компанія Органік-Д готується до посівної кампанії під час війни й планує максимально забезпечити українців продовольством? Поговорили з директором компанії Вадимом Кричковським.

“Вночі за 3 години до обстрілів мені пощастило повернутися додому”

Органік-Д — українська компанія, де втілюються  найсміливіші аграрні та технологічні рішення у галузі культивації коренеплодів та інших культур борщового набору на органічному добриві. 23.02 підприємство згідно плану готувалося до посівної. Я був якраз у Києві і обговорював питання фінансування компанії з деякими фінустановами. Вночі за 3 години до обстрілів мені пощастило повернутися додому, на Вінниччину. 

“Де мій бронежилет і тактичний рюкзак?”

Спочатку, напевно як і у всіх, почалась ця перша істерика, страх. Що робити? Куди бігти? І моя перша думка, коли почалась війна — це де мій бронежилет і тактичний рюкзак, який залишився ще 2016 року? Я тоді служив у державній прикордонній службі. У минулому офіцер. Я розумів, що треба брати зброю до рук і захищати країну. 

“Якщо станеться наступ, то роздайте всі гроші людям і тікайте”  

Першим ділом зібрав весь колектив. Назначив старших на підприємстві. Сказав, що ніхто нікуди не біжить, не панікує. Всі слухають мене. Не повністю, але вдалося знизити рівень паніки серед людей. 

Приїхав на підприємство 24.02.22. Переговорив з головним бухгалтером, щоб вона взяла відповідальність за підприємство у свої руки. Звичайно, якщо не буде ніякого наступу на Вінницьку область. А якщо раптом ситуація зміниться, то роздати резервні гроші підприємства людям і втікати.  

Пізніше АПК ухвалило рішення про бронювання підприємств критичної інфраструктури. Відповідно мене і частину нашого топ-менеджменту (вони також військові офіцери) відправили керувати підприємством. Вже за кілька днів я повернувся на підприємство. І на п’яту добу війни був націлений працювати і робити все для того, щоб українцям було що їсти. 

“Забрали насіння, а повертаючись на Вінниччину забрали по дорозі ще кілька поранених наших хлопців”

У мене був план до війни. І він абсолютно не змінився. У нас є критичні обмеження по зрошенню та водопостачанню. Ми не можемо ні збільшувати, ні тим паче зменшувати будь-які процеси. На мою думку, сьогодні це навіть злочин зменшувати кількість посадкового матеріалу. Як бачимо, зараз надзвичайно складна ситуація з Південними регіонами (Херсон, Миколаїв). Фактично 80% овочевої продукції виробляється саме там. Були великі проблеми з насінням на перших стадіях початку війни. Цибуля з буряком знаходилися в Київській області, де були обстріли. Морква знаходилась у Миколаєві. Але чудом хлопцям вдалося евакуювати з Київської області насіння цибулі та буряку через Білу Церкву. Потім, коли ми зрозуміли, що можна хоч якось проїхати в Миколаїв — зібрали мікроавтобус гуманітарної допомоги (їжу, бронежилети, цигарки і т.д.) і вирушили в дорогу. Роздали допомогу хлопцям на блокпостах, вони пропустили нас. Забрали насіння. повертаючись на Вінниччину забрали по дорозі ще кілька поранених наших хлопців. Ми завжди сіємо даний гібрид моркви. Його ніде немає, а чекати постачання з Європи — точно не варіант. 

“Поки європейські країни не забезпечать свої ринки, то Україна ніякого постачання імпорту не отримає” 

Зробимо все можливе, аби знизити відсоток дефіциту на овочі. Щодо виробників картоплі, то це Чернігівська і Північ Київської області, які також зазнали величезних втрат від рашистських окупантів. Нам доведеться сподіватись на імпорт, якщо він звичайно буде. Ми ж чудово розуміємо, що поки європейські країни не забезпечать свої ринки, то Україна ніякого постачання імпорту не отримає. Відповідно треба сподіватись на імпорт, але не факт, що він буде.

Ще я планував сіяти соняшник, кукурудзу. Оскільки у нас в складі групи компаній є свинокомплекс і кукурудза вкрай необхідна. Треба годувати тварин. Щодо соняшнику — ми домовились з партнерами, що будемо переробляти на олію. Адже сьогодні переробка — це номер один в аграрному секторі. 

“І підтримки державної немає, так ще й гроші наші ж заморозили”

Відбулись серйозні зміни за 30 днів після війни. Кардинально інші підходи до фінансування. Раніше були товарні кредити, позики від банків. Сьогодні дані послуги заморожені. Хоча для аграрного сектору є державна програма. Однак нашій компанії банки дотепер ніякої підтримки не надали. Цікава історія. У області були конфісковані добрива. Ми оплатили за них. Нам пообіцяли певну кількість одиниць. Але ми так нічого і не отримали. Тепер не можемо забрати з державного казначейства свої ж гроші — майже півтора мільйона. І підтримки державної немає, так ще й гроші наші ж заморозили.  

“Кожен тримається за своє робоче місце”

Щодо ринку праці, то за 50 днів війни є суттєві зміни. По-перше, багато переселенців. Наприклад, на Вінниччині, де в основному, аграрний напрямок лідирує — з’явилось багато професійних кадрів з енергетичного сектору. Доволі серйозний вибір серед технічних спеціальностей. По-друге, бронювання людей. Нині всі дуже відповідальні й кожен тримається за своє робоче місце. Сьогодні, на жаль, багато хто вчинив як остання свиня — не виплатили навіть людям заробітну плату за лютий.  

“Україна повинна бути забезпечена їжею і не залежати від європейського імпорту”

Усім, думаю, відомо, що будь-яка криза — це також є можливості. І виживати в умовах війни можна лише використовуючи будь-яку можливість. Найактуальнішими в Україні є сьогодні три напрямки — ЗСУ беззаперечно, енергетичний сектор і звичайно ж аграрний. Сьогодні всі представники агро повинні докласти максимум зусиль, щоб Україна була забезпечена їжею і не залежала від європейського імпорту. На мою думку, аграрії повинні активізуватися починаючи з липня-серпня. Не виключено, що диверсійні російські групи або що будуть палити пшеницю в полях. І це велика проблема. Аграрії повинні зосередити всі зусилля на виробництві борошна, макаронних виробів. Намагатись у цей важкий період зробити все можливе. Підтримати нашу країну. Не залежати від імпорту хоча б продуктів першої необхідності. Ми можемо це зробити. 

"Не купити один Land Cruiser, а налаштувати лінію переробки" 

Сьогодні переробка для аграрія — раціональна бізнес-можливість під час війни. 

Не купити один Land Cruiser (якого зараз і так не придбаєш), а взяти ці гроші й налаштувати лінію переробки. Наша компанія обговорює з партнерами питання щодо сублімації овочів. Сьогодні у Вінницьку область переїхало дуже круте підприємство з Дніпропетровщини, яке запропонувало нову технологію холодної сублімації. Нині є великий попит на українські сушені овочі. Відповідно будемо формувати державний резерв для того, щоб можна було зберігати довгий проміжок часу. Даний напрямок плануємо освоїти до осені, коли з’явиться новий врожай.  Великий попит нині на заморожені овочі, які помиті, нарізані шматочками для швидкого вживання. В основному для переселенців та для наших ЗСУ. Бо для тих, хто на передовій більш актуальні готові продукти. Крім того, розвивати напрямок м’ясної переробки.

“Війна закінчиться тоді, коли ми знищимо останнього окупанта” 

Сьогодні надзвичайно важливо, щоб кожен робив якісно свою роботу. Якщо ми не можемо робити захисні пластини для бронежилетів, то ми можемо годувати. Якщо не можемо годувати, то можемо давати їжу для розуму іншим. Можливо мої слова хоча б 1% аграріїв почують, то я вже буду дуже щасливий. Війна закінчиться тоді, коли ми знищимо останнього окупанта!