Як збільшити врожайність за допомогою технології No-till

7 декабря 2018 в 17:25

4239

Як збільшити врожайність за допомогою технології No-till

Близько 95% сільськогосподарських земель в Аргентині обробляється за допомогою технології no-till, завдяки цьому в країні в 3 рази зросла продуктивність рослинництва.


Прямий посів — це виробнича система, яка об’єднує цілий комплекс технологій:

  • сівби;
  • моніторингу рослин;
  • внесення добрив;
  • генетичної модифікації для підвищення врожайності.

Потрібно розуміти, що урожайність може падати протягом 3 чи навіть 5 років після впровадження технології. Це зумовлено тим, що ґрунти в цей час починають відновлюватись і функціонувати як повноцінна екосистема.

І хоча врожайність падає кілька років, завдяки зменшенню собівартості вирощування культури — економічний ефект такого падіння збалансовується.   

Використання no-till запобігає:

  • водній ерозії;
  • вітровій ерозії;
  • виснаженню та ущільненню ґрунтів.

Завдяки використанню системи прямого висіву без обробітку ґрунтів — вони після відновлення фактично не виснажуються, а врожайність зростає.

Особливості застосування no-till

Технологія передбачає повне покриття поля стернею, що утримує вологу і відновлює вміст органіки в ґрунті. Наступний крок — перед початком сівби потрібно зібрати торішні рештки та рівномірно розкидати по полю.

Для технології прямого посіву потрібно три базові машини:

  • сіялка;
  • оприскувач;
  • комбайн.

Техніка для обробітку землі не використовується, що знижує витрати на її утримання та заробітну плату робітникам.

Для того, щоби запобігти ущільненню ґрунту використовують техніку з :

  • шинами низького тиску;
  • широкими шинами;
  • подвійними або потрійними колесами;
  • гусеницями замість шин.

Хоча технологія підвищує врожайність та зберігає родючість ґрунту, її вважають досить складною для впровадження через багатофакторність навколишнього середовища. Серед недоліків no-till можна зазначити такі:

  • зростання кількості бур’янів та шкідників і відповідно витрат на ЗЗР;
  • надмірна зволоженість верхнього шару ґрунту;
  • перенасиченість жнивними залишками;
  • збільшення норм висіву;
  • технологія може бути застосована тільки на рівнинних полях;
  • накопичення амонійного азоту, що може вразити корінну систему рослин;
  • довгий процес переходу;
  • надмірна норма випадання опадів або її недостатність;
  • складність технології та необхідність її точного дотримання;
  • не може бути застосована у вологих кліматичних зонах.

Внесення добрив в системі прямого посіву

При вирощуванні сільгоспкультур за цією технологією виникають традиційні питання щодо добрив: яке, коли і якою системою вносити.  Для повноцінного функціонування системи no-till потрібно досягти стабільного балансу між вуглецем, який дає рослинам енергію, і азотом, який їх живить.

Фосфорне добриво використовується як стартове і його вносять при сівбі, а азотне: частину під час висіву, а частину — під час вегетації. Також рекомендується використовувати додаткові добрива  на основі мікроелементів.

Дві концепції добрив:

  • польовий баланс — не давати більше необхідного мінімуму і використовувати ті поживні речовини, що містяться у ґрунті;
  • технологія інокуляції — внесення живих мікроорганізмів, що допомагають отримувати та зв’язувати азот з повітря.

Використання технології no-till в областях України з посушливим кліматом допоможе підняти в них врожайність та розв’язати питання нестачі опадів через утримання вологи в ґрунті.

Інша проблема, яку може вирішити no-till, — освоєння 6,5 млн га деградованих або непродуктивних сільськогосподарських земель.

Питання популяризації цієї технології піднімалося на круглому столі “No-till: бути чи не бути?”, який відбувся 6 грудня в прес-центрі AgroGeneration.

Тут можна подивитись матерыал про strip-till.

Заметили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить нам.


AgriGeek

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

bn

Вверх