Перемогти у війні буде важко без функціонування бізнесу й аграрного сектору. Якщо Україна не засіється, на світ чекає глобальна продовольча криза. Що сьогодні відбувається з насіннєвими компаніями в умовах війни? Розкажемо на прикладі діяльності «Лімагрейн Україна».
Компанія “Limagrain” — це французький кооператив, що заснований фермерами та для фермерів. Вона є європейським лідером на ринку насіння ріпаку, кукурудзи та соняшника. Пріоритетним напрямком діяльності підприємства є забезпечення насінням українських партнерів та клієнтів в умовах військово стану, щоб гарантувати безперервний розвиток сільського господарства у країні. Як функціонує компанія в умовах війни та з якими труднощами зіткнулися — поговорили з Оксаною Іващенко, керівником відділу комунікацій.
“Дата 24.02.22 застала світ зненацька”
У лютому активно відбувалася контрактація насіння дистриб’юторами. Відповідно, посилено працювали логістичний, комерційний відділи та регіональна команда. Маркетинг працював над втіленням плану з просування як кукурудзи, так і соняшника, одним словом, активний період, адже для більшості насіннєвих компаній період продажів, контрактації, постачання насіння стартує з листопада місяця і в середньому до середини квітня. Звісно, що дата 24.02.22 світ застала зненацька.
Особисто я за день до повномасштабного вторгнення рф, як зазвичай, проводила час в офісі і була засмучена від того, що не вдається швидко вирішити робочі питання, тому в поганому настрої поверталася додому. Зранку 24.02.22, прокинувшись від вибухів і дзвінків друзів, точно зрозуміла, що вчора це була абсолютно не проблема…
“Не можуть наші сусіди “злетіти з котушок” і розпочати отаке божевільне вторгнення”
Перша думка, коли прокинулася — це просто якийсь жахливий сон. Вірилося, що все завершиться бомбардуванням стратегічних об’єктів, аеропортів, нафтобази і все. Не можуть наші сусіди “злетіти з котушок” і розпочати отаке повномасштабне вторгнення. Звісно, в інформаційному просторі обговорювали можливу військову агресію ще з осені. Всі ми бачили, як вони гуртуються навколо наших кордонів для «навчання». Однак усі гіпотетичні дати не підтверджувались, і ми вірили в те, у що хотіли вірити. Мене вистачило буквально до вечора того ж дня. Далі почалася паніка.
У перший день війни ми одразу отримали повідомлення від генерального директора компанії: “Колеги, розпочалася війна! В офіс ніхто не їде, залишайтесь вдома або приймайте рішення щодо евакуації в безпечне місце”. Відразу зробили виплати авансом усім співробітникам компанії, бо ніхто не знав чого очікувати далі і як буде функціонувати банківська система.
Компанія відреагувала миттєво. Деякі співробітники виїхали за кордон, а дехто і дотепер перебуває на окупованій території, зокрема у Сватово, Луганська область. Є також співробітники, які проживали в Херсонській обл., але в середині квітня їм вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. Багато колег проживало в передмісті столиці — Ірпінь, Ворзель. На щастя, їм також вдалось уникнути найсташнішнього.
Загалом 19 родин нашої компанії знайшли притулок за кордоном. Оскільки кооператив міжнародний, то зрозуміло, що філіали та співробітники в багатьох європейських країнах швидко змобілізувалися та скооперувалися. Вони зустрічали на кордоні наших людей, пропонували свої домівки для проживання, допомагали з пошуком житла. Разом з тим, у внутрішній групі компанії створений фонд солідарності для фінансової допомоги співробітникам. Тобто, крім тих коштів, що виділяє компанія, співробітники особисто роблять донати на підтримку українських родин, які перебувають за кордоном.
“Продовжуємо активно поставляти насіння нашим аграріям”
Основний меседж компанії — «ми працюємо попри війну в країні». Головний фокус Limagrain Ukraine зосередила на максимальному забезпеченні співробітників і збереженні робочих місць. Також, деякі співробітники компанії, з початком війни стали на захист України в лавах ЗСУ чи ТрО.
Квітень і березень місяць були мегапотужними для нас. Оскільки шукали альтернативні склади для зберігання імпортованого насіння з-за кордону і змінювали логістичні ланцюги для постачання посівного матеріалу. Адже всі складські приміщення знаходилися в передмісті Києва. Наші менеджери постійно знаходились в тісній комунікації з фермерами та дистриб'юторами. Ми чітко розуміли - якщо аграрії не проведуть повноцінну посівну кампанію, то українці залишаться без хліба.
Війна. Обстріли. Мінування полів
У 2022-ому посівна кампанія для українських аграріїв стала величезним випробуванням. Війна. Обстріли. Мінування полів. Неможливістю обробляти, сіяти та підживлювати посіви на тимчасово захоплених ворогом територіях. Але вони продовжують робити свою роботу.
Серед наших основних культур: кукурудза, соняшник, ріпак, пшениця яра та озима, а також ячмінь. Наразі розпочинається активна кампанія по ріпаку. Оскільки зараз в країні величезна проблема з дефіцитом пального, крім того, нафтове ембарго не за горами та інші санкції—у ЄС зростає необхідність у біодизелі. Відповідно фермерам потрібно буде мати високу рентабельність і екологічні ринки збуту. Думаю, до моменту збору врожаю та збуту ріпаку вже буде налагоджена або відкоригована принаймні логістика.
За даними компанії Агрістатіс сьогодні багато аграріїв дещо відкоригували свої плани щодо сівозміни.
Серед ярих культур аграрії збільшили площі під пшеницею та ячменем, вівсом та гречкою. Відмова від вирощування ярих культур у сезоні 2022 незначна. Передусім вона спричинена несприятливими погодними умовами та сівозміною.
Площі під пшеницею будуть збільшуватися господарствами, що почали або відновили вирощування цієї культури після перерви. Основні причини збільшення площ – виконання продовольчої програми на фоні зменшення площ під кукурудзою. Площі під кукурудзою зменшуються в основному через відсутність та недоступність ринків збуту, зокрема через закриті порти. Також аграріїв непокоїть наявність і вартість енергоносіїв для сушки зерна.
Ситуація з соняшником залишилась майже без змін. Але зменшаться посівні площі (враховуючи тимчасово окуповані території).
“Кожен бізнес перетворився на окрему армію, яка працює на перемогу”
Вже кілька місяців як Україна тримає оборону проти російських військ, а бізнес робить все можливе і навіть неможливе для підтримки тилу. Сьогодні кожен бізнес перетворився на окрему армію, яка працює на перемогу. Однак і держава допомагає підприємствам також. У нашому випадку ми розцінюємо таку допомогу у вигляді спрощених процедур сертифікації насіння, оформлення карантинних сертифікатів і т.д.
Крім того, компанія “Лімагрейн Україна” взяла участь у благодійних ініціативах. Ми перерахували приблизно 6 тисяч євро в продовольчо-гуманітарний штаб, який наразі працює в Умані. Він був організований Всеукраїнською Аграрною Радою (ВАР), який повністю займається стратегічною комунікацією всього агросектору, питаннями в умовах війни, операційними завданнями, підтримкою ЗСУ, ТрО. Компілюють фінансовий пул і розподіляють на ті чи інші потреби.
Другий напрямок нашої підтримки — спільна допомога компаній, що входять в групу Лімагрейн (Hazera і HM Clause) благодійній ініціативі “BORSCH”, яка ініційована Алексом Ліссітсою, засновником Асоціації “Український клуб аграрного бізнесу”.
Усі донати допомагають постраждалим від дій російських окупантів, домогосподарствам забезпечити себе та країну овочами. Ми скооперувалися і поставили насіння овочів так званого «борщового набору» — капусти, моркви, цибулі, буряку, картоплі та інших овочевих культур на суму 300 тисяч грн., яке було розподілено між домогосподарствами Сумської, Чернігівської, Київської, Харківської, Дніпропетровської, Луганської й Донецької (підконтрольні ЗСУ), Запорізької і Херсонської областей.
“Вірити в ЗСУ, в Україну, але без швидких очікувань”
З перших днів війни всі українці перебували у “психологічному вакуумі”. Мало хто з нас розумів, що взагалі робити, як діяти, адже не мали такого страшного досвіду. Ніхто не знав як правильно вчинити — чи їхати за кордон, чи залишатись на місці і ховатися в бомбосховищі. Жодна людина не знала що буде завтра, що буде з Україною, з бізнесом, економікою. Коли відбувається щось жахливе і неочікуване, люди спочатку відчувають шок, діють автоматично, по програмі виживання «бий або тікай». Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього - і не може цього зробити. Планування обмежене до декількох годин.
На мою думку, найголовніше — це стабільна комунікація з початку війни зі сторони керівництва. Це та річ, яка підтримує моральний дух співробітників, дає їм відчуття опори і впевненості, тим самим допомагає усім разом тримати аграрний та офісний фронт.
Після тридцяти днів війни всі почали працювати над своєю психологічною пружністю, зміцнювати резильєнтність, тобто здатність кожного співробітника, як і компанії, в цілому, починати вибудовувати нормальне життя в складних умовах. Десь на початку чи в середині квітня ми зрозуміли, що програли ті з нас, хто очікував швидкої перемоги чи швидких змін. На мою думку, за перший місяць війни ми навчилися керувати емоціями, управляти і змінювати те, що можна змінити, відносно спокійно реагувати на ситуації, на які повпливати не в змозі. І звісно не стояти на місці, розвиватися: займатися соціальною діяльністю, допомагати волонтерським організаціям, турбуватися про себе, про родину, колег. Неймовірно захоплюватись мужністю ЗСУ, вірити в Україну, але без швидких очікувань. Ми навчились проявляти емпатію у такій формі, аби підтримати, а не образити, змотивувати, а не знецінити.
“Цьогоріч посівна кампанія найтяжча в історії сучасної України”
На жаль, ніхто не знає як виживати в умовах війни, бо до цього неможливо бути готовим. З точки зору далекоглядності, ми як насіннєва компанія і як більшість аграріїв, націлені лише на перемогу світла над темрявою. Розуміємо, що головна мета кожного — засіяти й забезпечити кожного українця хлібом. Адже зараз українська економіка базуватиметься на аграрному секторі. Цьогоріч посівна кампанія найтяжча в історії сучасної України. Однак віримо, що спільними зусиллями ми зробимо все, аби Україна процвітала, поля були засіяні, заквітчані. Аби як і раніше всі українці і україночки, безтурботно їдучи у відпустки, зупинялись попри дорогу і робили красиві фото в полях з квітучим ріпаком, соняшником, а не писали сумні роздуми про війну.
“Війна для українців не завершиться допоки існуватиме росія”
З огляду на сьогоднішні прогнози військових експертів, міжнародний інформаційний простір, вбачається, що війна закінчиться не раніше кінця цього року. Звісно, дуже хотілося, щоб все завершилося цьогоріч і якомога скоріше, і найголовніше, щоб святкували перемогу всі нині живі українці, але будьмо реалістами..
Навіть з урахуванням ленд-лізу, який підписав президент США, постачання важкої наступальної зброї займе, на жаль, місяці. І то це ще не означатиме завершення війни як такої.
Але на мою думку, про це можливо буде говорити тільки тоді, коли росії як такої не існуватиме. Вони не даватимуть нам можливості спокійно жити і ми теж не будемо мати спокійного сну, знаючи що поруч такий сусід, тим паче це доведено історією не одноразово. Один із можливих сценаріїв, що Україна перебуватиме в перманентному стані низькоінтенсивної війни, як до прикладу Ізраїль. Ну або ж конфлікт доведеться врегульовувати за рахунок присутності на лінії розмежування миротворчих сил ООН.
Кожен українець повинен усвідомити, що всім доведеться затягнути пояси, як я це називаю “призвати себе в армію”. Зняти рожеві окуляри, поставити для себе дедлайни на 3-5 років. Свідомо відмовитися від того рівня комфорту, який був до війни. Не плакати й не хникати, що в Україні все складно і, можливо, потрібно звідси тікати. Ні. Кожен українець повинен закласти свій “елемент бруківки, цеглинки, камінця” у відбудову абсолютно нової країни, нової економіки. Так як було — не буде. Буде по-іншому. Буде так, як зробимо. Кожен із нас. На своєму фронті.
А наразі, головна валюта Українців — це Сила Духу, Віра і Підтримка один одного!
