Як аграрії будуть розраховуватись з пайовиками, враховуючи ціну на зерно цьогоріч?

Як аграрії будуть розраховуватись з пайовиками, враховуючи ціну на зерно цьогоріч?

Український агросектор нині лихоманить — повномасштабна війна, різкий стрибок цін на добрива, дефіцит палива, логістичні проблеми. Внутрішня цінова політика на агропродукцію найнижча з тих, яку можна уявити — ставить сільгоспвиробників просто в патову ситуацію. До того ж не варто забувати, що пайовики чекають оплату за землю. Тож, як діяти аграріям у такій складній ситуації?


Триває четвертий місяць путінської війни проти України. На жаль, зараз через блокування портів та ускладнений експорт аграрії починають все більше відчувати брак фінансових ресурсів. Навіть із нарощуванням експорту альтернативними шляхами, різниця між світовою і внутрішньою ціною величезна, оскільки левову частку, близько 50%, займає логістика. Більш того, величезні проблеми в регіонах — техніку забирають на війну, пального теж не вистачає, не кажучи про фінансування. 

Українська держава щомісяця експортувала Чорним морем понад 6 млн тонн зерна. Щодня Україна недоотримує валютних надходжень ​$170 млн через порушені ланцюги постачання експорту із-за деблокади портів. На тимчасово окупованих територіях уже зафіксовано, що близько півмільйона тонн української продукції вкрадено рашистами. 

Крім того, російська армія цілеспрямовано спалює українські поля. Наприклад, на Миколаївщині внаслідок ворожих обстрілів у полі згоріло понад 80 га пшениці. Тож до всіх проблем аграріїв додається ще й навмисне руйнування врожаю. 

Культура споживання ячменю притаманна здебільшого арабським країнам. А це ринки збуту, до яких можна добратися лише морем. Тому єдиний варіант — це шукати найближчий вихід до моря. На сьогодні ж логістика непередбачувана, складна і дуже дорога, особливо, якщо орієнтуватися на кінцевий пункт призначення “за морем”. Через блокування портів Україна перенаправила експорт через залізничні та автомобільні шляхи. Але вони мають нижчу пропускну здатність, ніж порти. І через величезну завантаженість просто не вистачає потужностей. 

За словами міністра АПК Миколи Сольського, світ може залишитись без трьох українських врожаїв: минулий врожай Україна не може вивезти, цьогорічний буде в половину менший, майбутній важко буде сіяти.

Крім того, Україна втратила 13 млн тонн елеваторних потужностей за час війни. Аграрний ринок може відчути значний дефіцит місткостей для зберігання зерна (враховуючи кількість залишків торішнього врожаю — до 20 млн тонн). Орієнтовно 15% елеваторних потужностей наразі не контролюється. Навесні дефіцит зберігання може сягнути 10-15 млн тонн зерна. 

До початку жнив мінімум 50% елеваторних потужностей мають бути зачищені для приймання нового врожаю. Зараз у багатьох такої можливості немає.

Експорт зерна автотранспортом

Раніше радіус перевезень зерна автотранспортом складав приблизно 400 км. Все, що більше, успішно перевозилось залізницею. Зараз радіус транспортування складає до 1 тис. км. Щодо ціни, то на неї впливають багато факторів. Також перевізники закладають у тариф ризики воєнного часу. Через збільшення попиту на автоперевезення та часу простою на прикордонних пунктах пропуску ціна фрахту змінилась з €2,5-3 тис. до €4-4,8 тис. за останні півтора тижня. Чи зможе малий фермер дозволити собі автомобільні перевезення? Звичайно, ні. І, на жаль, ціна на перевезення ще буде зростати, оскільки кількість черг на кордонах не зменшується, а навпаки зростає. І це в своєю чергою призведе до нерентабельності вивезення зерна автотранспортом за кордон. 

Яка сьогодні ситуація із залізничними перевезеннями? 

За останніми даними середньодобові обсяги передачі вагонів через залучені 13 пунктів перетину кордону з європейськими країнами вже третій місяць знаходяться біля позначки 1900 вагонів/добу, що в підсумку дає 3,3-3,5 млн тонн експорту. Близько половини цього обсягу займає залізна руда. На жаль, зерно конкурує з рудою як за вагони вузької колії, так і за пропускну здатність залізничних прикордонних переходів з ЄС. І цей бій сільгоспвиробники зі своєю продукцією поки програють металургійним компаніям.

Фактично, влаштована росією блокада може призвести до виникнення голоду "глобального масштабу". Відповідно до огляду на дану ситуацію кілька місяців тому пропонувалося розділити ліміти на перевезення різних типів вантажів. Однак дане питання так і не було вирішено. Тож загроза голоду в Африці з кожним днем лише посилюється. 

Україна, попри безпрецедентні виклики, успішно провела посівну компанію: засіяно 75% від тогорічних площ. Нині в південних областях вже розпочалися попри постійні обстріли жнива. Аграрії та спецтехніка працюють і під час комендантської години. Однак виникає ряд питань — де зберігати зерно, як платити пайовикам і чи продавати продукцію по такій ціні? 

Для більш предметного розуміння ситуації на агроринку візьмемо для прикладу невеликого фермера із земельним банком 300 га у Миколаївській області і проведемо розрахунки всіх польових робіт на орендованих 10 га землі відповідно до актуальної цінової політики агропроцесів.

Провівши всі обчислення, як бачимо, у 10 га орендованої землі інвестиції аграрія склали — 109 630 грн

Крім того, до цієї суми ще варто врахувати податки: 35 000 грн орендна плата пайовикам (тогорічна ціна — 3500 грн за 1 га), 4 000 грн податок на землю, прибутковий податок (2 000 грн з 1 га х 10 га) = 20 000 х 18 % = 3600 грн і військовий збір — 1,5% від 20 000 грн = 300 грн. 

Важливо! У розрахунки не включено витрати логісти на підвіз обіду, запчастин, ремонт і т.д. 

В остаточному розрахунку сума вкладених грошей становить 152 530 грн. 

Станом на червень 2022 року агропродукцію зернових елеватор “Прометей” (Миколаївська обл) купує за ціною 1530 грн/т і безготівковий розрахунок — 1710 грн/т.  

Проведемо розрахунки: продаємо продукцію по актуальній ціні — 1530 грн/т х 40 тонн = 61 200 грн отримує аграрій всього-на-всього. 

Тобто, аграрій вклав 152 530 грн з надією компенсувати ці витрати, одержати дохід і успішно провести наступну посівної кампанію. Проте отримав лише величезні збитки, які склали -91 330 грн. Сільгоспвиробник абсолютно нічого не заробив і залишився “по ту сторону системи координат”.

Для порівняння давайте уявімо, якщо аграрій продав би продукцію цьогорічну по торішній ціні, тобто, по 6800 грн/т х 40 тонн = 272 000 грн. Різниця відчувається суттєво, чи не так!?

Тож які є варіанти розрахунку з пайовиками для аграрія в умовах війни? 

Для українських фермерів нині є кілька варіантів орендної плани: 

  • грошима; 
  • зерном і грошима; 
  • лише зерном;
  • платити менше тогорічної ціни;
  • не платити і відмовлятися від орендованої землі взагалі. 

Отже, сьогодні “на виході” аграрій залишається ні з чим. Українським агровиробникам не вистачить виручки на осінню посівну. Агропідприємства виснажені відсутністю обігових коштів через неможливість реалізувати продукцію. У порівнянні з минулим роком — те що зараз аграрії продають і експортують — роблять це у величезний мінус, продають заради обігових коштів. Про прибутки навіть не йдеться. 

З тонни зерна, проданого за кордон, росія має вдвічі менше, ніж з тонни нафти. Але, по-перше, це теж гроші, а, по-друге, — ніяких санкцій. До того ж рф цинічно захоплює українську частку світового ринку. На тлі фізичної недоступності українського зерна та злету цін, проблеми голоду світового масштабу та його очікувані трагічні наслідки зростають в геометричній прогресії. 

Матеріал став можливим завдяки підтримці Програми USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО.



 



Заметили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить нам.

AgriGeek

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

bn

Вверх