Цибуля та часник – поточний стан галузі та перспективи розвитку сектору на 2022 рік

Що буде з цибулевим бізнесом у наступному році? Які головні тенденції часнику очікують на українського виробника? Експерти розповіли про сподівання й перспективи у 2022 році.

Часниковий та цибулевий форуми вже набувають національного масштабу. Це говорить про те, що дані культури є бажаними на українських просторах, вони всіх цікавлять. Цибуля є найбільш споживаним овочем у світі, і водночас площ для її вирощування цілий рік, на жаль, зовсім мало. Сьогодні надійна технологія зберігання продукції має вирішальне значення для якості цибулі та часнику на ринку. 

Перспективи розвитку вирощування цибулі на 2022 рік 

Агроном-консультант з овочевих культур Валерій Помазнюк прогнозує ймовірне зменшення у 2022 році площ, відведених в Україні під цибулю ріпчасту, приблизно на 15-20% через збільшення витрат та зростання собівартості.

Погодні умови цього сезону були несприятливі для вирощування більшості овочевих культур, у тому числі й цибулі. 

• овочеві сховища масово починають ставити вентиляції, холодильне обладнання, розширюють рамки продажів, переобладнують новою сучасною технікою;

• збільшуються площі для зберігання;  

• механізація більшості процесів; 

• вирощування цибулі переміщується все більше на північ;

• відбувається покращення якості — вирощування гібридів. 

Сьогодні для збільшення експорту цибулі українським фермерам потрібно працювати над покращенням якості, отримувати відповідну сертифікацію. 

Дані світового вирощування цибулі:  

• щорічно вирощується близько 98 млн тонн цибулі ріпчастої на 5 млн га землі 143 країнах світу; 

• основні виробники цибулі — Індія (1306,00 т/га) та Китай (1101,24 т/га), а Україна вирощує — 54,80 т/га.

Найбільшу середню врожайність у світі ріпчастої цибулі отримали США — 66, 82 тонн із гектара. Найменша у Франції — 37,48 т/га.

За обсягами виробництва цибулі в Європі Україна посідає 4 або 5 місце, кожного року по-різному. Перше місце посідає Росія, друге — Нідерланди, третє — Іспанія. 

Щодо перспектив розвитку по конкретному виду цибулі: 

Озима цибуля:

• площа, в залежності від сезону, від 0,8 до 1,5 тисячі га;

• врожайність від 10 до 80 т з га; 

• культура ризикова; 

• на сезон 2022 року посіяно близько 1 тисячі га; 

• у цьому році стан бажає кращого, є ризики пошкодження морозами.

Розсадна культура: 

• площа від 0,1 до 0,25 тис. га; 

• врожайність від 50 до 80 т/га.

Розсадна цибуля: 

• переваги — отримання раннього врожаю, вища ціна;

• проблеми — недостатньо площ для розсади, висока вартість вирощування (від 60 до 90 тисяч грн/га), проблеми з механізацією висадки.

Ярова цибуля: 

• прогнозується зменшення площ на 15-20% через значне збільшення всіх витрат на вирощування (близько 45% тисяч га);

• на жаль, ціна на насіння збільшилася на 3-5%;

• добрива — ціна злетіла більш ніж 100% (з 11 тисяч стала 30 тисяч грн на тонну);  

• ЗЗР — ціна зросла на 10-30%.

Продукти переробки цибулі: 

1. подрібнена заморожена; 

2. цибулева паста; 

3. зневоднені цибулеві пластівці (гранули);

4. цибулевий порошок;

5. цибуля маринована;

6. цибулеве масло (приправа, є консервантом);

7. цибулевий оцет;

8. цибулевий соус;

9. цибулеве вино.

Головні болі цибулевого бізнесу

Сьогодні фермерські господарства втрачають до 15% з полів через відсутність площ для зберігання. Крім того, до 20% втрат, а іноді й більше через недотримання режимів зберігання.  

• немає відповідних умов для зберігання цибулі (тільки 30% сховищ, які мають сучасне обладнання); 

• цибулі хорошої якості зовсім небагато для зберігання; 

• зовсім небагато цибулі хорошої якості для зберігання.

По Україні виробництво цибулі в середньому складає близько 700 тисяч тонн за сезон. На зберігання закладається приблизно від 150 до 300 тисяч тонн. 

За останніми даними вартість цибулі на грудень 2021 року на оптовому ринку або на господарствах становить: 

• цибуля жовта — 8-9 грн/кг; 

• цибуля біла — 10-11 грн/кг; 

• цибуля червона — 12-15 грн/кг; 

Однак при такій ціновій політиці є великий ризик ввезення продукції з-за кордону. 

Тенденції в селекції цибулі    

На ринку сьогодні найголовнішою вимогою до сортів і гібридів ріпчастої цибулі є висока якість цибулин (для кожного різновиду свої вимоги), а високою врожайністю вже нікого не здивуєш). 

• сорти і гібриди повинні мати високий адаптивний потенціал (бути стійкими до стресових факторів навколишнього середовища, мати високі стабільні врожаї за роками і в різних зонах вирощування); 

• сорти стійкі до пероноспорозу цибулі (знайдені гени стійкості); 

• сорти стійкості до пошкоджень трипсами (з листками напівглянцевого типу); 

• висока стабільна урожайність; 

• придатність до механізованого збирання (форма цибулин однорідна, округла або близька до неї — 0,9-1,1, щільне прилягання сухих лусок, висока товарність 90-95%, дружність дозрівання, кількість листків 5-7 шт. для гострих, 7-8 для салатних сортів, товщина шийки 4-6 мм, товщина покривної луски 0,2-0,4 мм, вміст сухої речовини для гострих сортів — 14-18%, напівгострих — 12-14%, солодких — 9-10%, збереженість для гострих — 80-90%, напівгострих — 70-80%, солодких — 60-70%); 

• сорти з тривалим терміном зберігання; 

• висока смакова якість цибулин (для солодких і напівгострих сортів та гібридів, яка обумовлена хімічним складом); 

• селекція гібридів: наддовгого, довгого, середнього, короткого дня і сортів на зелень.

Основні проблеми часниківництва в Україні 

Одним з перспективних напрямів розвитку овочівництва в Україні нині є вирощування часнику озимого. Однак, кількість товарної продукції часнику, що виробляється в країні не задовольняє потреби населення і завозиться із-за кордону. Найбільшим експортером часнику озимого і його продукції (близько 70%) у всьому світі лишається Китай. Друге місце по експорту цієї культури складає Іспанія – 16%. За офіційною статистикою в Україну імпортують близько 10 тис. тонн часнику з невеликим коливанням по роках, що у грошовому вимірі становить близько 8 млн доларів щороку. Промислове вітчизняне виробництво складає не більше 10% від потреби.

Найголовніша проблема часниківництва сьогодні — дефіцит якісної продукції українського виробництва, а також:  

• брак досвіду в технологіях часнику;

• низька якість насіннєвого матеріалу часнику;

• недотримання технології передпродажної підготовки; 

• відсутність маркетингових та управлінських стандартів на більшості підприємств; 

• Україна майже не експортує часник (цього року тарифних квот було на 500 тисяч тонн, а експортовано всього 100 тисяч тонн); 

• відсутність у фермерів GLOBAL GAP Certificate (документ необхідний як обов'язкова умова для компаній-експортерів, які надсилають свіжі фрукти та овочі до країн Європейського Союзу).

Відповідно всі вищеперераховані проблеми спричиняють недотриманість виконання зобов'язань перед клієнтом, що є наслідком виникнення штрафних санкцій і таким чином відсутність стабільних каналів збуту. 

На українському ринку сьогодні Інститут часниківництва пропонує для аграріїв, фермерів, які займаються вирощуванням часнику — бізнес під ключ з перевіреною технологією. Він включає відповідну структуру: 

• покрокові технології вирощування; 

• єдині стандарти якості готової продукції; 

• єдині стандарти ведення бізнесу; 

• підтримка на всіх етапах розвитку бізнесу; 

• навчання і атестація провідних співробітників; 

• сертифікація продукції і атестація виробництва; 

• агротехнологічний контроль і контроль якості; 

• консолідація потужностей для формування великих замовлень в єдиному стандарті; 

• маркетингове просування під єдиною торговельною маркою.

Є можливість придбати пакети франшиз — вирощування високоякісного садивного матеріалу, товарного часнику і переробка. 

Орієнтир для компаній, що займаються часниківництвом: 

• середня врожайність — 10-12 т/га (посадка 250 тис. пос. од.);  

• один сорт — понад 80% врожайності, інший — до 20%; 

• витрати — близько 8 тисяч євро; 

• реалізація — приблизно 14 тисяч євро; 

• собівартість — близько 0,9 євро/кг; 

• рентабельність — понад 60%.

Для більшого успіху розвитку галузі овочівництва потрібно:

• чітко дотримуватися технології вирощування;

• налагодити відповідну післязбиральну підготовку товарного часнику для довгострокового зберігання, переробку і пакування;

• дотримання контролю і сертифікації щодо безпечності продукції і особливо це стосується органічного виробництва;

• вирішення питань з розсадництва (тобто, насінництва) та сертифікації садивного матеріалу.

Україна є найбагатшою на місцеві сорти часнику. У Львівському національному аграрному університеті колекція налічує більш як триста місцевих сортів. Отже, українське часниківництва має достатньо переваг для розвитку.