Чому пайовики вважають агрохолдинги шахраями?

Часто агрохолдинги впроваджують соціальну політику, підтримуючи громади і відновлюючи інфраструктуру сіл. Але власники паїв нерідко недолюблюють латифундистів та не поспішають з ними співпрацювати. Щоб розібратися, ми опитали користувачів тематичних груп у фейсбук та зібрали коментарі.

Українське законодавство, а саме мораторій на купівлю та продаж землі у 2002 році, перетворило один з найважливіших ресурсів держави на “валізу без ручки” для тих людей, які цією землею володіють. 

Загалом 6 мільйонів власників паїв опинились в ситуації, коли вони не можуть вільно розпоряджатись власним майном. Хто має можливість, той обробляє землю самостійно, решта ж шукає вигідних варіантів для здачі в оренду. В обробітку земельних ділянок зацікавлені як представники малого та середнього бізнесу (фермери), так і важковаговики галузі — агрохолдинги. І от саме в довірі до останніх в українських селян справжня криза. 

Чому ж власникам землі і великим орендарям складно знайти спільну мову? Ми провели опитування в різних сільськогосподарських групах на facebook і отримали більш-менш схожі відповіді. Головним чином причина такої ситуації —  не налагоджені бізнес-процеси та невідпрацьовані комунікації.

Далі ми наводимо основні меседжі пайовиків щодо того, чому деякі пайовики вважають агрохолдинги шахраями. Ці меседжі можуть бути помилковими, але це бачення пайовиків. 

Обіцяють золоті гори, а на практиці кошти необхідно “вибивати”

Окремі представники великого бізнесу вдаються до різного типу схем, щоб сплатити орендодавцю менше, а іноді взагалі уникнути моменту розрахунку. Іноді власників землі примушують підписувати, до вже укладених, ще й додаткові угоди, мотивуючи це бажанням привести договори до чинного законодавства. В цих угодах в окремих пунктах йдеться про те, що власник землі має вчасно з’явитись в офіс фірми, для отримання орендної плати, інакше орендар звільняється від сплати. Крім того, агрохолдинг зазначив, що у випадку виснаження землі, вартість оренди може знижуватись.

Що з цим робити? 

Не завжди агрохолдинги винні в подібній ситуації. Іноді співробітники на місцях не вірно донесли інформацію, або селяни не вірно трактують необхідність підписання договорів. Щоб уникнути непорозумінь необхідно розробляти брошури, готувати соціальних працівників — для налагодження комунікації.  

Підробка підписів і “мертві душі”

Серед найпоширеніших претензій до агрохолдингів і звинувачення у підробці підписів власників, прецеденти укладення договорів про оренду з “мертвими душами”. І це далеко не повний перелік. Бувають ситуації, коли орендодавець не може забрати пай з обробітку агрофірми, через супротив підприємства.

Всі ці історії завдяки сарафанному радіо розповсюджуються районами, областями. І від цього страждають й доброчесні компанії.

Не сприяють довірі до агрофірм конкретні випадки шахрайства, які отримують широкий розголос та резонанс. Так наприклад, у 2018 селяни з Бережинки, Кіровоградської області, виявили, що орендар їх паїв ошукав близько півсотні людей. Більшість пайовиків — люди літнього віку, які часто хворіють та живуть на невелику пенсію. Тому кілька з них звертались до агрофірми з проханням позичити гроші, а потім вирахувати борг з орендної плати за землю. 

Селяни довірливо підписували документи, а згодом з’ясовували, що їх земля їм більше не належить, а є власністю агрофірми. Тепер, попри погрози керівника підприємства і його оточення, селяни збираються через суд добитись визнання договорів недійсними.

Що з цим робити? 

Інколи на місцях співробітники самостійно приймають подібні рішення. Щоб запобігти таким ситуаціям, необхідно впроваджувати системи управління земельним банком, або BI-системи, які дозволять контролювати процеси й операції.

Великий бізнес прагне витиснути з орендованої землі максимум

Земля основний актив у агробізнесі, але вона може бути неоднорідна і з різними можливостями. Завдання агрофірм — дбати, щоб грунт не втрачав своїх властивостей. Для цього існує певна черговість посівів, якої не завжди дотримуються на орендованій землі. Недобросовісні агрохолдинги не переймаються родючістю чорноземів, бо земля їм не належить.

Що з цим робити? 

Висвітлення діяльності компанії в соцмережах та ЗМІ. Підготовка публікацій, в яких демонструється робота компанії в полі.

Агрохолдинги — джерело забруднення довкілля

Нерідко пайовики впевнені, що агрофірми шкодять не лише їх земельним ділянкам, а й екології в цілому. 

Що з цим робити? 

Готувати відео та матеріали про соціальну політику компанії. Повідомлення про принципи утилізації відходів компанією. Активно просувати цю інформацію в соцмережах та ЗМІ.

Розорюють грунтові дороги між полями і “розбивають” сільські

Величезні каравани, навантажені в кілька разів більшою вагою, ніж це дозволено. Подібні випадки трапляються настільки часто, що вже стають класичними. Найбільше від цього страждають українські дороги. У Європі є ціла градація вагових параметрів, де двовісні фури мають бути в межах 18 тонн, тривісні обмежені 25 тоннами, а чотирьох вісні — 32 тоннами. А в Україні всі ці три типи вантажівок мають загальне обмеження 40 тонн.

Попри це, агрохолдинги вважають більш економічно доцільним перевантажувати свій транспорт іноді в кілька разів, пояснюючи це власною вигодою. Минулого року працівники Укртрансбезпеки зафіксували новий антирекорд. На шляху з Одеської до Івано-Франківської області зупинили фуру з вантажем і загальною вагою у 202 тонни. Це практично в п’ятеро більше, ніж дозволено.

В минулому році тогочасний Міністр інфраструктури Володимир Омелян називав навіть фірми, які найбільше руйнують українських доріг. Вони за словами посадовця дозволяють собі транспортувати дорогами вантаж у більше ніж 100 тонн.

Що з цим робити?

Не тільки активно впроваджувати соціальну політику. А й розвивати соцмережі і готувати публікації в ЗМІ, в яких демонструвати, що ваша компанія не перенавантажує зерновози, а навпаки — розвиває інфраструктуру сіл. 

Їздять на “Мерседесах”, а за паї платять мало

В Україні пайовик за один гектар землі отримував в середньому 3430 грн на рік. А це значить, що деякі пайовики отримають взагалі незначні кошти. На цей момент, мабуть, найбільше скарг.

Що з цим робити?

Таке ставлення до агро виробника виникає як правило через відсутність комунікацій та будь яких соціальних ініціатив. Контроль відповідальних на місцях. Також необхідно розуміти, що ваші дії з соц відповідальності також вимагають висвітлення

В протистоянні агрохолдингів та пайовиків виграють невеликі та середні фермери

Скільки б ваша компанія не виділяла коштів на соціальну політику, але якщо не будете налагоджувати комунікацію з пайовиками і доносити свої цінності — ви станете жертвою стереотипів. Погіршує ситуацію те, що дійсно є приклади махінацій з боку недоброчесних підприємств.

Є думка, що для селянина більш прийнятно співпрацювати не з великими агрохолдингами, де складно іноді відстояти себе, а навпаки здавати в оренду землю малому і середньому бізнесу — місцевим фермерам. Власників таких сільськогосподарських підприємств, зазвичай всі знають особисто, вони живуть поряд, за перехід і користування землею платять більше, а ще створюють робочі місця для односельців. 

У свою чергу деякі агропідприємства вибудовують не зовсім адекватну комунікаційну стратегію. 

Пайовикам скільки не дай — все мало!

Нерідко таку позицію займають агропідприємства у відповідь на критику. І подібною політикою лише сприяють негативній реакції. 

Великі агрокомпанії та невеликі фермери постійно конфліктують через спільні бізнес-інтереси. Агрохолдинги накопичують орендовану землю і докладають зусиль, щоб витіснити менших колег по галузі та примножити свої активи. Але не правильна комунікація з пайовиками призводить до того, що землі перехоплюють ті, хто з пайовиком зміг налагодити контакт.

Тому питання побудови комунікації не варто ігнорувати. І потрібно виходити за рамки одноразових активностей, типу свята у селі чи побудови церкви. Необхідно мати чітку соціальну політику та комунікаційну стратегію. А використання усіх можливих каналів — дозволять донести до пайовиків ваші цінності, соціальні активності та плани по розвитку сіл. Це дозволить залучити їхню підтримку, мінімізувати репутаційні втрати від чорного піару від конкурентів та оперативно реагувати на будь-які інформаційні вкиди. 

З розвитком соціальних мереж та інтернету загалом — вже неможливо вести бізнес в стилі 90-х. Прозорість та відкритість — те, що дозволить завоювати довіру та підтримку. А повне ігнорування соціальної політики та комунікаційної стратегії — дозволить зекономити на короткому відрізку часу, але в перспективі призведе до краху бізнесу.

Ми створюємо рейтинг соціальної відповідальності агрокомпаній, розкажіть про свої здобутки, заповнивши форму. 

Правильно вибудувана комунікація з пайовиками здатна позбавити вас іміджу безликого агрохолдингу і створити імідж відповідального та дбайливого партнера. Як Aggeek може допомогти? Натискайте сюди, щоб ознайомитись з нашими послугами.