Вирощування покривних культур (сидератів)

Сидерати (або покривні культури, грінінг, проміжні культури) — це проміжні культури, які вирощують для насичення сівозміни органікою. Вирощування сидератів (так само як впровадження системи no-till, або використання технологій точного землеробства) належить до технологій кліматично-орієнтованого сільського господарства, які покликані зберігати ресурси, та підвищувати сталість рослинницького виробництва.

Використання сидератів дозволяє: 

• покращити структуру ґрунту (завдяки розгалуженій кореневій системі рослин);
• запобігати ерозії ґрунтів (на ерозійно небезпечних ґрунтах вирощування покривних культур дозволяє боротись зі змивами, зменшити вітрову ерозію ґрунту);
• покращити якість ґрунту (збільшують відсоток органічних речовин в ґрунті, дозволяючи разом із зеленою масою повертати вуглець в ґрунт); 
• зменшити залежність від агрохімікатів (пригнічують розвиток бур’янів);
• збільшити ефективність використання ґрунту. 

Треба пам’ятати, що поле працює не лише під час вегетації основних культур. Мікроорганізми ґрунту працюють з живими коренями максимальну кількість місяців на рік. Наявність рослинності — це головний фактор утворення ґрунту, органічної речовини, тож пусті місця в сівозміні треба доповнювати проміжними культурами. Навіть пізньої осені, коли температури повітря опускаються в районі 0 градусів, ґрунт продовжує працювати і на глибині 10-15 см продовжують працювати живі організми.

Які культури належать до сидератів?

До сидератів можна зарахувати всі культури, які не належать до основних культур сівозміни. Широке поширення як проміжна культура отримало жито. У посушливих регіонах Сполучених Штатів класична сівозміна кукурудза-соя з проміжною культурою житом (сидерат під сою). Жито накопичує велику кореневу та наземну масу, може бути сидератом після сої, кукурудзи, соняшнику. Також як проміжні культури можуть використовуватись гречка, просо, сорго.

Інша велика група сидератів — бобові культури, які насичують ґрунт азотом (містять азотофіксуючі бактерії в кореневих бульбах).

Суміші покривних культур

Традиційно українські аграрії використовують в якості проміжних культур редьку олійну, гірчицю, вряди-годи люпин на поганих ґрунтах. Європейська практика пропонує робити суміші (до 8 культур) сидератів для застосування в сівозміні. Суміші розширюють позитивні властивості накопичення органіки. 

Який склад сумішей

Склад сумішей підбирається в залежності від умов вирощування. 

Фактори підбору: 

• розмір та форма насіння (коли різне насіння потрапляє в бункер, важливо щоб воно не розшаровувалось, щоб культури якісно тримались в сівалці); 
• треба виключити взаємну конкуренцію культур; 
• закладаємо ту кількість кожної культури (потенціал) яка повинна бути присутня на полі. 
• інше (врахування кліматичних особливостей, технології вирощування та всього що впливає на те, як будуть поводитись культури). 

Зазвичай створенням сумішей займаються професіонали, зокрема компанія Soufflet Agro Ukraine. В разі неправильного формування сумішей можуть виникати різні проблеми, наприклад:

• занадто багато насіння швидкостиглої культури (наприклад, редьки) на початкових етапах росту пригнітить розвиток бобових, які зазвичай повільно стартують; 
• включення гірчиці та редьки в певні суміші може призвести до їх перецвітання. Тоді потрібно буде вживати заходи, щоб щось робити з покривними культурами; 
• якщо після кукурудзи на зерно посіяти суміш з фацелії, конюшини і ще 1-2 компонентів, то вона підніметься на 10 см і зупиниться. Після пізніх ярих культур треба підбирати такі сидерати, що продовжать розвиватись при низьких температурах. Замість фацелії чи конюшини краще обрати жито, озиму віку, кормові боби або інші більш стійкі культури. 

Подекуди аграрії об’єднуються для вирощування сидератів для сумішей. 

Коли виконувати посів

Суміші сидератів треба сіяти відразу після жнив, протягом 1-5 днів після збирання зернових (пшениці, ячменю та інших). Є декілька технологій посіву. Можна сіяти зерновою сівалкою (прямим посівом). Більш економний метод — це використовувати для посіву розкидач мінеральних добрив, та придискувати на 2-3 см (по технології Mini-Till). Таким чином для сівби використовуються більш продуктивні агрегати. 

Коли зрізати сидерати

За своєю суттю вирощування сидератів є інвестицією аграрія у своє поле, тому треба використовувати весь потенціал культур. Суміші треба висівати максимально швидко після жнив, та затримувати їх на полі максимально довго. Добре якщо маємо багато часу після жнив до перших приморозків (2-3 місяці) і є час для розвитку. Підбір має йти за періодом вегетації культур — покривні культури повинні максимально проявити свій потенціал (період до закінчення цвітіння, перш ніж сформується та висиплеться насіння). Не треба заробляти вегетативну масу в ґрунт (особливо якщо зелена маса тільки починає цвісти).

Чи потрібно заробляти сидерати

Раніше технологія вирощування проміжних культур передбачала, що їх треба буде приорати (навіть якщо виросла гірчиця метр висотою). Сьогодні той таки європейський досвід показує, що подрібнену мульчу краще лишати на поверхні ґрунту, або заробити не глибоко, на 2-3 (до 5) см. 

Чи потрібно додатково вносити азотні добрива

Підвищення мікробної активності в ґрунті також призводить до дефіциту азоту. Ця проблема також вирішується підбором культур. В зеленій масі співвідношення азоту і вуглецю буде оптимальне для розкладу мікроорганізмів, якщо складається в рівних частинах з бобових, капустяних, злакових культур. Внесення азотних добрив необхідне якщо проміжна культура злакова. Інший можливий вихід — це сіяти бобові трави по соломі зернових.

Попередні роки аграрії відмовлялися від вирощування сидератів через високу вартість переходу. Та сьогодні, зі здорожченням мінеральних добрив та ЗЗР, технологія стає економічно привабливішою. 

Матеріал став можливим завдяки підтримці Програми USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО.