Банківське кредитування аграріїв України в умовах воєнного стану

Військові дії в Україні припали на початок весняно-польових робіт. Активні бойові дії відбуваються на значній території нашої держави — на Півночі, Сході, Півдні. Попри це українські аграрії виходять в поля там, де вони фізично можуть це зробити.

Оперативно вирішуються питання з наявними товарно-матеріальними ресурсами (далі — ТМР) та відбувається пошук будь-яких можливостей для їх отримання. Варто зазначити, що дефіцит ТМР в Україні в сучасних умовах існує, але основні постачальники мають запаси на своїх складах та констатують, що ТМР для посівної-2022 в Україні  вистачить.

Болючим питанням є логістика в країні, яка сьогодні є паралізованою. Аграрії вимушені робити доставку ТМР власними силами. Навіть існують випадки доставки ТМР аграріями з центральної України на тимчасово зайняті окупантами території — в Херсонську область.

Ще одним  болючим питанням в теперішніх умовах  є дефіцит грошових коштів у агровиробників, оскільки наявне зерно не може бути реалізовано, а банки тимчасово обмежують доступ до кредитування.

Суттєвою проблемою також є міграційні процеси як всередині країни, так і за її межі. Це відображається у нестачі  робітників на агропідприємствах та у фінансових установах (за даними ООН, в Україні близько 5 млн осіб залишили місця свого постійного проживання).

В таких складних умовах включається держава. Будемо відвертими — без державної підтримки посівна-2022 просто не відбудеться. Держава вмикає механізми допомоги для агровиробників, зокрема:

• допомагає з постачанням ТМР (наприклад, дизельного палива);

• ініціює держзакупівлі готової с/г продукції у агровиробників;

• вносить зміни до податкового законодавства;

• вводить квоти на експорт;

• оптимізує процес реєстрації с/г техніки;

• покращує умови для кредитування аграріїв банками.

На останньому зупинимося більш детально. Розглянемо державну програму та пропрацюємо її сильні та слабкі сторони.

Так, профільне міністерство анонсувало державну програму підтримки агровиробників за наступним механізмом — поєднання Програми державних гарантій та Програми 5-7-9%:

• Банки, які беруть участь у програмі: ОЩАДБАНК, ПРИВАТБАНК, УКРГАЗБАНК, ТАСКОМБАНК, УКРЕКСІМБАНК, ОТП, МТБ, ВОСТОК, АЛЬЯНС, КІБ, АСВІО, ПІРЕУС, ЛЬВІВ, КРЕДІТВЕСТ, КРЕДІАГРІКОЛЬ, КРЕДОБАНК.

• Право на участь у програмі мають с/г підприємства, у яких більше 75% — це виручка від реалізації с/г продукції, з річним оборотом — до 20 млн євро.

• Отримати в кредит можна до 50 млн грн під 0 (нуль) відсотків річних на 6 місяців.

• Заставою може бути майно, яке прийме банк, або зерно на сертифікованому елеваторі. Зерно приймається з коефіцієнтом 2,5. Це означає, що для отримання кредиту в розмірі 10 млн. грн., потрібно надати під заставу зерно, вартістю 25 млн. грн.

• Держава виділила на програму 25 млрд грн. Термін, до якого можна отримати таке кредитування — 31.05.2022р.

Коротко, що це означає: агровиробник має можливість отримати кредитні кошти для проведення посівної кампанії на покупку ТМР, необхідних для її здійснення. Аграрій може отримати кредит на 6 місяців без сплати процентів. Держава надає гарантію для банка-кредитора — у випадку, якщо позичальник не розрахується за кредитом, держава погасить за нього 80% від суми заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, держава бере на себе процентні витрати за кредитом агровиробника, а також фінансовий ризик по кредиту агровиробника перед банком.

Це, безумовно, розширить коло агровиробників щодо кредитування, але є нюанси.

Важливим моментом є той факт, що банки-учасники здійснюють кредитування агровиробників на основі своїх діючих кредитних політик та процедур, а також за рахунок власної грошової ліквідності, яка в свою чергу складається з коштів населення, юридичних осіб і акціонерів банку. В умовах воєнного стану питання ліквідності в банках є однією з головних проблем, оскільки населення в сучасних умовах виводить свої кошти з банківських депозитів та поточних/карткових рахунків, відбувається відтік коштів на з/п співробітникам та інші платежі, а призупинення/скорочення діяльності підприємств паралізує економіку країни та зменшує грошовий обіг.

Розглянемо приклад: банк має ліквідність в національній валюті у вигляді депозитів фізичних осіб на 6 місяців за середньою ставкою 7% річних. До цієї ставки додаємо 1,5% сплати до резервів ФГВФО, та до 3% до резервів банку по кредитному ризику. Банк додає свою маржу у вигляді 5%, яка йде на покриття операційних витрат банку та формування чистого прибутку. Банк кредитує агровиробника за ефективною ставкою 15% річних, яку за агровиробника сплачує держава згідно програми підтримки, а агровиробник сплачує одноразову комісію у вигляді 1-1,5% від суми кредиту. Таким чином, заробіток банку складає в середньому до 6% річних. На кредиті півроку це 3% від суми кредиту. Причому чистий кредитний ризик в банку залишається 20% від суми кредиту. Додатково банк має розраховувати не лише кредитний ризик від діяльності та фінансово-економічних показників агровиробника-позичальника, а й держави, а така практика в Україні в умовах воєнного стану взагалі відсутня. Ризики від активних бойових дій, напівзнищеної інфраструктури та  рецесії економіки загалом складно прораховуються. А депозит через півроку банк повинен повернути вкладнику за першою вимогою.

Таким чином, з одного боку, маємо суттєву підтримку від держави, а з іншого, по факту кредитування відбувається повільними темпами.

Сьогодні банки починають точково розглядати кредитні ліміти по діючим клієнтам, робити територіальний розподіл країни на зони залежно від активних бойових дій, впроваджувати кредитні канікули по сплаті відсотків за кредитами на період воєнного стану, але говорити про масове відновлення кредитування наразі неможна.

У таких випадках державі варто було б впроваджувати додаткові інструменти щодо накачування банків грошовою ліквідністю. До таких інструментів можна віднести стабілізаційні цільові кредити або кредити рефінансування під діючі кредитні портфелі банків/ОВДП. Також держава може визначити перелік основних профільних банків, які зможуть бути лише комісіонерами за цільовими кредитами для аграріїв (працювати за комісію), а грошову ліквідність та кредитний ризик в повному обсязі покласти на державу. А враховуючи додатковий контроль за такими кредитами з боку Фонду розвитку підприємництва, кредитний ризик можна звести до мінімуму.

Разом з тим, міжнародні інститути анонсують фінансову підтримку України, а АПК держави є стратегічною галуззю для підтримки не лише продовольчої безпеки України, а й усього світу.

Таким чином, з урахуванням всіх вищевикладених фактів, головне завдання — надання пільгової фінансової підтримки для агровиробників на посівну-2022 в умовах воєнного стану — можна буде вирішити.

Павло Гузирь, незалежний консультант Chemonics проекту USAID AGRO.

Матеріал став можливим завдяки підтримці Програми USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО.