Науковець Ярослав Блюм: ГМ-культури можуть принести Україні до півмільярда доларів на рік

У розмові з Aggeek директор Інституту харчової біотехнології та геноміки НАНУ Ярослав Блюм пояснив, чому серйозно не сприймає закиди про небезпеку ГМО, та скільки грошей втрачає Україна, відмовляючись визнавати такі рослини.

Щодо ГМО в інформаційному просторі України є багато невмотивованих страхів. Хоча 284 технічних і наукових установ визнають безпеку ГМ-культур і потенційні вигоди від їх вирощування. Також маємо анархію у нормативно-правовому полі. У 2012 році МОЗ взагалі переконувало: ГМО в Україні не існує. Такими темпами країна досі не зареєструвала жодну ГМ-культуру, але за різними оцінками посіви ГМ-сої в нас можуть сягати 80 %, а кукурудзи — 10 %.

Ми вирішили дивитися в корінь і поговорили з директором Українського наукового інституту, який, зокрема, займається створенням генно-модифікованих рослин. Крім того, саме Інститут харчової біотехнології та геноміки Кабмін у 2013 році призначив відповідальним за створення мережі випробувальних лабораторій з визначення вмісту ГМО у продукції. Але, в кращих традиціях подібних постанов, грошей на створення мережі інститут чекає досі.

Ярослав Блюм у системі біотехнологій та генно-модифікованих організмів як вчений працює вже понад 25 років. Він розповів, чому не варто ставитися серйозно до заяв про шкоду перевірених ГМ-рослин і як українське маркування "Без ГМО" стало фікцією.

Хто і як визначає вміст ГМО у продуктах

— Пане Ярославе, Ви маєте пам'ятати, як дискусія щодо ГМО в Україні тільки розпочалася. Пригадуєте, коли це було?

— Перші трансгенні рослини почали з`являтися 30 років тому. На початку 90-х Юрій Щербак, український посол у США, написав офіційного листа до НАНУ, що компанія Monsanto виходить на ринок з реальними ГМ-рослинами. Це був початок. Відтоді ця проблематика розвивається і наростає.

— Але в Україні немає досі жодної офіційно зареєстрованої такої рослини.

— З тих пір йде боротьба. То ми приймаємо відповідне законодавство і випробовуємо ГМ-рослини, то вже не випробовуємо, бо суспільство не сприймає, чи хтось нав'язує таку точку зору. Бувало казали, що ми можемо самі робити такі рослини, чому ж не робимо? Через такий стан справ досі нема жодної офіційно зареєстрованої ГМ-рослини як продукту харчування чи корму, а тим більше для вирощування.

Разом з тим, у світі зараз майже 200 млн гектарів засіяні ГМ-культурами. Позаторік ріст посівних площ із ними трохи сповільнився, а минулого року знову вийшов на той же рубіж. Вирощують такі культури як розвинені країни (Канада, Америка, Австралія), так і країни, що розвиваються. У США стійкої до Raundup ГМ-сої близько 95 %. ГМ-бавовника — біля 80 %. Далі йде кукурудза, ріпак і т. д.

 

b1

 

В Європі ситуація дещо відрізняється. На рівні Єврокомісії вирішили віддати це питання на відкуп національним урядам. Тут одні категорично проти, як австрійці, італійці, греки. Інші випробовують, як чехи і поляки. Французи вирощували, але припинили при Саркозі, бо "зелені" протестували. А португальці та іспанці вирощують. Але це сторона вирощування і дозвільної системи.

Щодо продуктів харчування чи кормів існує інша дозвільна система і реєстрація. Так, в ЄС на сьогодні до 60 % ГМ-сортів зареєстровано як дозволених для вжитку у продуктах харчування або кормах. Тобто одна справа вирощування, друга — вжиток. В Україні не узаконене ні те, ні те.

— Хоча за різними оцінками, в Україні ГМ-сої вирощують мало не 80 %.

— Не хочу брати на себе відповідальність називати точні цифри, тому що треба мати фактаж. 80 % — це значно більше, ніж я чув від колег. Думаю, реалістична оцінка ринку ГМ-сої в Україні — десятки відсотків.

— Розкажіть детальніше, хто зараз займається оцінкою ГМ-рослин та продукції з їх вмістом. Це можуть робити навіть на елеваторах, проте чи варто довіряти цим оцінками, хто перевіряє ці лабораторії?

— Є методи тестування, які відпрацьовані у всьому світі. В основному перевагу надають молекулярно-генетичним методам, які дають можливість чітко встановити наявність події генетичної модифікації і з'ясувати, який ген чи частина гену перенесений. Друга група — спрощені методи. Тобто отримують екстракт і занурюють тестер, наприклад, на тих же елеваторах. Таким чином можна оцінити присутність ГМО, якщо це перевищує поріг чутливості. Далі, якщо знайдені генні зміни зареєстровані, то проблем із продажами у ЄС не буде, навіть, якщо трансгенна соя в Україні вирощена нелегально.

Лабораторії також є в агрохолдингах, є установи, до яких можна звернутися окремо. Проте в Україні досі не функціонує цілісна система, яка б могла здійснювати перевірки цілеспрямовано. У нас наразі прийнято законодавство, яке визначає порядок такої оцінки. Саме на наш інститут покладені функції установи, відповідальної за питання випробовування ГМО. З цього витікає, що ми маємо виконувати функції референтної лабораторії, яка володіє базовими методиками, має відповідне обладнання, може ці методики використовувати і розповсюджувати, перевіряти правильність їх застосування.

— Тобто саме ви маєте перевіряти лабораторії в Україні? Чи ви це робите на запит?

— Ми, як референтна установа, не можемо отримувати гроші за перевірки. До нас можуть звертатися, але ми повинні зробити це безоплатно, якщо на це є підстави. Але, коли це "безоплатно", то платити за цю роботу має держава з бюджету. До сих пір ми ці гроші не отримували. Сподіваємося, що в наступному році завдяки зусиллям НАНУ це трапиться.

Рішенням уряду також на нас покладено зобов'язання створити мережу лабораторій, які тестуватимуть таку продукцію. По суті, такі лабораторії є в інститутах, приватних фірмах, агрохолдингах. Проте тільки після побудови мережі буде офіційна сертифікація і право виносити рішення про присутність чи відсутність ГМО. Мають бути визнані усіма методики, сертифікація по ISO, міжнародним стандартам.

 

b2

— Тобто нинішнє маркування "Без ГМО" на продукції — фікція? Ніхто не перевіряє рішення лабораторій?

— За великим рахунком, так. Я знаю установи, де роблять тести щодо ГМО, але вони не об'єднані у мережу, немає узгоджених методик, застосовуються різні критерії оцінки вмісту. Місяць тому до нас зверталися з проханням дати пояснення, бо Держспоживстандарт сказав, що немає у продукції ГМО, а приватна лабораторія їх знайшла. Тобто немає єдиних правил і це питання невпорядковано.

— Виходить, що в Україні хаос, як з вирощуванням ГМ-рослин, так і з продукцією з вмістом ГМО.

— Можливо тому, що це невпорядковано і в головах: змішані категорії дозволів на вирощування і присутність на споживчому ринку. В нас не дозволене ні одне, ні інше. Присутність на ринку дозволяється безпечним продуктам, які пройшли оцінку. Для цього існують відповідні процедури і в країнах Північної Америки, а в Євросоюзі ціла агенція, яка цим займається. Мабуть, Україні варто зробити, як з ліками: у якихось випадках треба визнавати сертифікат, який є у Європі. Що кращого ми можемо тут встановити, маючи обмежені ресурси? Тільки витратимо гроші платників податків. Але в нас все подається під соусом, що як буде знайдено ГМО, то це питання безпеки для здоров'я.

— А як повинно бути?

— Безпека — це, коли продукт випускається на ринок і він пройшов відповідне тестування щодо безпеки для споживання. Коли продукт, який дозволений на ринку, маркують "Без ГМО" чи "З ГМО" — тут мова має йти не про біобезпеку і не про безпеку споживача. Це просто право споживача на інформацію. Так само, як ви візьмете інший продукт і там написано "Не містить глютену", а ви обираєте споживати його чи ні.

— Минулого року у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроект про мораторій на вирощування ГМ-рослин.

— Не один. В різних формах такі законодавчі ініціативи виникають. Але ж неможливо заборонити те, чого немає офіційно, це просто лозунги. І коли в Австрії заборонено, то словаки посміхаються. Вони, коли купують австрійські продукти, привозять їх до себе в лабораторію і бачать там ГМ-складову. Ринок же один! На австрійських полях, може, і немає ГМ-рослин, але продукти є.

В Україні у 90-х був ентузіазм на політичному рівні щодо впровадження ГМ-рослини. У 1997-99 роках йшли випробовування декількох культур різних компаній. Однак потім був великий тиск "зелених" організацій, Greenpeace підключився, і випробування припинили. Компанії теж сказали, що поки у вас не буде законодавства, яке регулює питання біобезпеки, то вони сюди не підуть. Такий статус зберігається досі. Але так чи інакше ми все ж маємо нелегальні посіви і це проблема, яку в Україні просто не хочуть бачити.  

В Бразилії це трапилося у 1995. Одні були за ГМО, інші проти, але в сусідній Аргентині вирощували ГМ-сою. Згодом бідні фермери почали приносити таку сою на свої поля. Виявилося, що це було дуже вигідно, і невдовзі ГМ-соя заполонила великі території Бразилії. Уряд теж боровся, хотів заборонити, проте потім все легалізували, бо зупинити такі посіви було неможливо. Тепер Бразилія стала одним з великих виробників ГМ-культур.

Серйозних наукових досліджень щодо шкоди перевірених ГМ-культур немає

— Ваш інститут також займається питанням ризиків, пов'язаних з генно-модифікованими організмами. Все ж таки, чи бачите ви підстави для хвилювань?

— Ризики, які треба оцінити, стосуються здоров'я людини і навколишнього середовища. Щодо здоров'я людини, то вже опосередковано я відповів: такі продукти дозволені Єврокомісією. Щодо навколишнього середовища — це вивчається case by case (від випадку до випадку. — Aggeek). Все залежить, з якою рослиною ви маєте справу. Наприклад, соя самозапилюється, тому пилок не йде на інші рослини. Через це, до речі, зберігається стійка генетична ознака і не треба кожного року купувати новий посівний матеріал. Достатньо зібрати свій урожай і використовувати його, поки ознака не виродиться. ГМ-соя потрапила в Україну не від Monsanto, а, думаю, з Румунії. Там у гирлі Дунаю великі острови, які були засіяні ГМ-соєю. Це найпростіший шлях в Україну.

Інша справа, якщо мова йде про перехреснозапильні культури, де може пилок переноситися в не ГМ-сорти. Тут виникають питання. Якщо є родичі у дикій природі, то чи буде ця ознака разом з дикими родичами адаптуватися у наступні покоління і переноситися далі. Це все вивчається і щоразу приймається рішення: можна чи ні.

— Щоб розвінчати остаточно "зраду". Чи зустрічали Ви публікації у відомих наукових журналах про шкоду ГМО?

— Ні. Крім упереджених і замовлених публікацій, яких, на щастя, небагато. Була у The Lancet публікація професора Арпада Пустая у 1998 році. Також була публікація француза Жиля-Еріка Сераліні. Я розбирав ці роботи. З Пустою я розмовляв у 2000-му році на міжнародному засіданні. Тоді запитав його: "Я біолог і ви біолог, навіщо Ви так зробили?" Там була підтасовка в експерименті. Він від мене буквально втік. Він у дослідженні сказав, що ГМ-картопля шкідлива. Потім, звісно, його всі засудили, бо він же взяв не картоплю Monsanto, яка містить Bt-ген! Він взяв ген лецитину — це специфічний білок, який типовий для пролісків. Зверніть увагу: навесні його ніяка комаха не їсть, хоча більше нічого нема. Це за рахунок цього білка, який токсичний для комах. Отже, Арпада Пустай переніс цей білок, отримав свою ГМ-картоплю, і сказав, що вона шкідлива. Можливо, так і є, адже завідомо був перенесений токсичний білок.

Другий приклад із Сераліні. Там теж була підтасовка, бо пацюків годували необробленою соєю. Але ж звичайна соя сама по собі має мінімум 25 алергенних білків і токсична у сирому вигляді. Вона має бути оброблена, щоб ці токсичні ефекти усунути. У вчених теж є іноді непрофесійність, особиста упередженість, економічний інтерес. Лабораторія Сераліні працювала за гроші противників ГМО і, звісно, вони повинні були зробити те, на що погодились. Системних серйозних публікацій про шкоду ГМО я не зустрічав. Була ще спроба перенести з бразильського горіха гени до арахісу для покращення жирно-кислотного складу. Але потім, коли почали тестувати такий арахіс, то виявилося, що він більш алергенний. Такі розробки припинили.

Звісно, з точки зору наукових можливостей можна зробити практично все, що говорять у фантастичних фільмах про зло ГМО. Але для цього треба мати великі ресурси, нездорову голову і потребу.

— А як щодо останніх дискусій про шкоду популярних гербіцидів на основі гліфосату, якими оброблюють ГМ-культури?

— У гліфосату "довгий шлейф", одні кажуть, що він "ймовірно канцерогенний", інші дослідники не погоджуються. Цього року авторитетний американський науковий журнал заявив, що немає достовірного зв'язку між гліфосатом і появою у людей раку.

— Але люди продовжують ставитись до ГМО з пересторогою.

— Я за своєю базовою освітою біохімік і знаю, з чого складаються молекули білка, нуклеїнових кислот, як вони перетравлюються, як це функціонує в організмі. Через те, на багато речей, про які говорять з таким запалом, дивлюся з посмішкою.

Кожен білок складається з 20 амінокислот, кожна нуклеїнова кислота складається з чотирьох азотистих основ і п'ята в РНК. Всі вони розщеплюються, потрапляючи в організм до тих же цеглинок, про які я сказав, а потім ресинтезуються вже в нові продукти. В процесі травлення і всмоктування, звичайно, можуть потрапляти фрагменти ще не переварені і вони розносяться в органи з кров'ю. Але максимум, що з цього може бути, враховуючи базову будову, це певна токсичність. Але звичайна, не генно-модифікована соя також має багато алергенів. У звичайному ківі — 15 алергенів.

Що втрачає Україна, поки боїться ГМО

— Перейдімо до мови цифр. Ви казали, що використання фермерами у своїй діяльності хоча б 50 % ГМ-рослин підвищило б урожайність на 3-15 %, зменшило б витрати на пестициди й загалом по Україні прибуток фермерських господарств зріс би на $140–315 млн.  Звідки такі цифри?

— Ми проводили дослідження "Потенційний економічний та екологічний ефект від впровадження сучасних ГМ-культур у сільськогосподарське виробництво в Україні".  Базуючись на наших даних, британська компанія зробила відповідні розрахунки. У розвідці є таблиці щодо тих культур, які дозволені для вирощування, і проведена оцінка економічної вигоди від їх вирощування в Україні за умови адаптації при 50 % зайнятих площ цими культурами і 100 %. Вигода виходить до півмільярда доларів.

 

gmo

Якщо бути мудрим, то треба розуміти: що органічна продукція, що ГМО — це бізнес. І коли споживачу говорять, що одні лобіюють свої інтереси, вони погані, а інші хороші — це неправда. З обох сторін йде боротьба. Проти ГМО значною мірою виступають хімічні компанії, які борються руками тих же громадських організацій.

Одним із основоположників ідеології органіки є Принц Чарльз. Свого часу, мабуть, йому пояснили, що це може бути гарний бізнес і він його підтримував. Зараз у Британії значна частина цієї мережі магазинів закрилася, бо вони збиткові. Адже продукти харчування стали дорожчими, а органічні — ще дорожчі. У нас же органічне землеробство набуває розквіту і проштовхується політиками, бо до них, підозрюю, приходять бізнесмени і також пояснюють, чому це гарно. Звідси і ті ідеї про мораторій. Але, по-перше, ми ж вже не та держава, де можна все заборонити. По-друге, треба поважати одне одного, і в нормальній економіці має бути конкуренція. Тут є місце і тому, і іншому. А право споживача — обирати. Треба, щоб і те, і те було безпечне. І головне: краща якість за нижчої ціни.

 

Понравилось? Лайкни нас на Facebook